Лісову охорону треба озброїти. Новим законом.

В Україні охороною лісу, у тому числі й від вогню, в першу чергу займаються усе ще лісівники. Але чи надовго? І наскільки існуюча система лісової охорони досконала? Зокрема, наскільки досконале наше законодавство регулює роботу цієї важливої структури (в Україні Лісовий кодекс було ухвалено у 2006 році)? Відповіді на ці питання зараз шукають і спеціалісти, і широка громадськість.

            «Цікаву ініціативу – говорить Борис Васильківський,– запропонували експерти міжнародної програми ENPI-FLEG. Вони започаткували обговорення законодавства про Державну лісову охорону. Для початку консультантом Світового банку Олександром Банчуком проведено дослідження «Недоліки та проблеми правового регулювання діяльності Державної лісової охорони України». Предметом вивчення експертів стали положення законодавства і практика його застосування в охороні лісів нашої держави».

Дослідження проводилося у рамках програми «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Ѓвропейської політики добросусідства та Росії» (ENPI-FLEG). Україна є однією з шести країн-учасниць ENPI-FLEG. Програма націлена на зменшення обсягів незаконних рубок та покращання управління в лісовому секторі, покращання доступу населення та малого бізнесу до лісових ресурсів тощо. З огляду на заплановану найближчим часом жорстку заборону ввезення у країни ЃС незаконної  лісопродукції, Ѓвросоюз надав шість мільйонів доларів на фінансування цієї трирічної програми, довіривши її виконання таким авторитетним міжнародним організаціям як Світовий банк (WB), Міжнародний союз охорони природи (IUCN) та Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF).

Витримки із короткої офіційної анотації на дослідження можна прочитати нижче.

Прес-центр громадської організації «Еко-Право-Київ»

 

«Недоліки та проблеми правового регулювання діяльності Державної лісової охорони України»

У результаті аналізу виявлено такі основні проблеми:

1) конфлікт інтересів Державного комітету лісового господарства (ДКЛГ) в частині охорони лісів. ДКЛГ уповноважений одночасно займатися рубкою лісу, прибутковою діяльністю та здійснювати контроль за порушеннями/дотриманням лісового законодавства. Це може ставати причиною високого рівня латентності (прихованості) правопорушень у галузі лісового господарства;

 2) відсутність статусу публічних службовців у окремих співробітників державної лісової охорони (лісничий, майстер лісу тощо). Таке правове регулювання не відповідає принципу законності (частина 2 статті 19 Конституції України), відповідно до якого тільки посадові особи органів державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А вказані представники лісової охорони можуть діяти як приватні особи за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом»;

3) декларативність статусу державної лісової охорони як правоохоронного органу, оскільки цей підрозділ не має необхідних для правоохоронного органу повноважень;

4) неврегульованість процедур доступу до приватних приміщень і володінь, тимчасового припинення певної діяльності та інших заходів щодо обмеження прав приватних осіб, що дозволяє представникам лісової охорони у більшості випадків ухвалювати рішення щодо таких заходів не керуючись виключно законом, а на власний розсуд;

5) широкі повноваження державної лісової охорони щодо доступу до приватної інформації, які порушують право особи не свідчити проти самої себе, гарантоване Ѓвропейською конвенцією про захист прав людини;

6) широкі повноваження державної лісової охорони щодо доступу до приватного володіння, які порушують вимоги Конституції України;

7) широкі повноваження державної лісової охорони стосовно припинення/заборони діяльності, що неправомірно можуть обмежувати право власності;

8) нерівноправність приватної, комунальної і державної власності на ліси в питанні охорони лісових ресурсів, яка проявляється всупереч вимогам Конституції України в адміністративно-правовому захисті лише лісів державної власності;

            9) обмежена компетенція державної лісової охорони, що залишає за межами сфери її діяльності ліси приватної і комунальної власності, а також значну частину лісів державної власності, які знаходяться у віданні МінАПК, Міноборони і т.д.;

10) проблематичність участі громадськості в охороні лісу проявляється в недієвості положень Кодексу про адміністративні правопорушення, які стосуються громадських мисливських інспекторів.

Ці законодавчі проблеми та протиріччя знижують ефективність роботи державної лісової охорони, створюють можливості для оскарження рішень її працівників, зменшують ефективність використання судових та інших способів впливу на порушників тощо. Проведений аналіз виявляє слабкі місця в законодавстві і створює основу для широкої дискусії з цих питань.

Такий спосіб викладення матеріалу демонструє наявність кількох варіантів вирішення названих вище проблем, дозволяє ефективніше і змістовніше проводити обговорення діяльності лісової охорони в існуючому законодавчому полі. За наслідками таких обговорень передбачається підготувати проекти змін до законодавства в частині вдосконалення охорони лісів в Україні.

Ознайомитися з повним текстом дослідження та узяти участь у його обговоренні можна за адресою:

http://www.fleg.org.ua/fileadmin/user_upload/ufs/04.%20Program%20Information/4.02%20Program%20Components/4.02.02%20Legislation/4.02.02.Research_State_Forest_Guarding.pdf

Вашу думку щодо викладених матеріалів та пропозиції щодо їх покращання надсилайте на адресу: banchuk@pravo.org.ua

 

Про програму ЃПД ФЛЕГ (ENPI-FLEG)

Регіональна програма «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Ѓвропейської політики добросусідства та Росії» надає підтримку урядам країн-учасниць програми, громадянському суспільству та приватному сектору в розробленні раціональних та сталих методів ведення лісового господарства, включаючи запобігання незаконній діяльності в лісовому секторі. Країни-учасниці програми – Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова, Росія та Україна. Програма фінансується Ѓвропейським Союзом. Виконавці Програми: Світовий банк, Міжнародний союз охорони природи, Всесвітній фонд дикої природи

 

Про Світовий банк

Світовий банк є одним із найбільших світових джерел фінансування країн, що розвиваються. Головна мета діяльності Світового банку — допомога найбіднішому населенню та найбіднішим країнам. Банк використовує свої фінансові ресурси, співробітників та широкий досвід для того, щоб допомогти країнам, що розвиваються, знизити рівень бідності, підвищити рівень економічного зростання та покращити якість життя населення.

www.worldbank.org

 

Про МСОП

МСОП (Міжнародний союз охорони природи) допомагає світові знаходити практичне вирішення наших найнагальніших проблем, пов’язаних із довкіллям та розвитком.

МСОП опікується такими питаннями як біорізноманіття, зміна клімату, енергоресурси, засоби для існування населення та «озеленення» світової економіки шляхом підтримки наукових досліджень, управління проектами на місцях по всьому світу, а також об’єднання урядів, неурядових організацій, ООН та бізнесу з метою розроблення політики, законодавства та найкращих практик.

МСОП – найстарша та найбільша міжнародна екологічна організація в світі, до якої входить понад 1000 урядових та неурядових організацій та майже 11000 експертів-волонтерів із приблизно 160 країн. Діяльність МСОП підтримують більш ніж 1000 співробітників у 60 представництвах та сотні партнерів у державному, недержавному та приватному секторах у всьому світі.

www.iucn.org

 Про WWF

Всесвітній фонд дикої природи – одна з найбільших і найбільш шанованих незалежних природоохоронних організацій у світі, яка має майже 5 мільйонів прибічників та глобальну мережу в понад 100 країнах. Місія WWF – зупинити занепад природного середовища Земної кулі та побудувати майбутнє, в якому люди житимуть у гармонії з природою, шляхом збереження світового біорізноманіття, забезпечення сталого використання відновлюваних природних ресурсів і сприяння зниженню рівня забруднення та нераціонального споживання.

www.panda.org

Конкурс проектів “Зелена школа – зелена країна”

Метою конкурсу є впровадження еко-освіти та виховання екологічної відповідальності дорослих, дітей та молоді для забезпечення сталого розвитку громад.

Завдання конкурсу:
o інтеграція компонентів екологічної освіти в учбовий процес в школах;
o формування екологічної свідомості серед дітей та молоді;
o мобілізація громад для реалізації екологічних ініціатив.

Учасники конкурсу: українські недержавні неприбуткові організації зі статусом юридичної особи.

Географія конкурсу: всі регіони України.

Заявки можуть включати, але не повинні обмежуватися наступними напрямками діяльності:
• навчання для вчителів;
• проведення заходів по обміну досвідом для вчителів;
• проведення навчання дітей та молоді;
• планування та проведення екологічних акцій за участі дітей та молоді;
• проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності молоді з екологічних питань та мотивації до екологічно відповідальної поведінки;
• проведення кампаній з метою залучення ресурсів громад для реалізації екологічних проектів;
• тиражування успішних моделей еко-просвіти.

В рамках проектів можливе використання посібника для вчителів Зелений пакет, видане у 2009 році за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Детальну інформацію про посібник та проект можна знайти за адресою: http://sites.google.com/site/greenpackua/Resources. Переможцям конкурсу безкоштовно буде надана необхідна для проекту кількість посібників.

Критерії відбору переможців:
• змістовність проекту, інноваційність запропонованих підходів і технологій;
• реалістичність досягнення мети проекту, конкретність запланованих результатів (бажано сформульованих в кількісному вигляді);
• очікуваний довгостроковий ефект проекту;
• кваліфікація фахівців, які залучатимуться до роботи в рамках проекту;
• залучення додаткових джерел фінансування, зокрема, місцевих.

Перевага буде надана проектам, які орієнтовані на досягнення конкретних вимірюваних результатів безпосередньо після їх закінчення та пропонують інноваційні моделі, що згодом можна буде використовувати в інших регіонах України без додаткового фінансування від ФСЄ.

Перевагами при розгляді проектів також будуть:
• існування партнерських відносин з місцевими органами влади та організаціями, що працюють у сфері реалізації проекту;
• обґрунтований бюджет; ефективність проекту з погляду використання фінансування;
• досвід і активна діяльність у здійсненні проектів, спрямованих на вирішення актуальних проблем місцевих або регіональних громад;
• досвід успішного використання грантів для реалізації аналогічних проектів (вказати тему проекту/проектів, обсяг фінансування, назву донора).

Докладну інформацію про зміст заявки можна знайти у Додатку.

Максимальний розмір фінансування – 50 тисяч гривень.
Максимальна тривалість проекту – 8 місяців.

Заявки приймаються постійно до 30 вересня 2010 року. Розгляд заявок буде проводитись періодично, зважаючи на кількість отриманих заявок. Переможці конкурсу отримають фінансування від Фонду Східна Європа.

Організатори конкурсу залишають за собою право не надавати фінансування, якщо якість заявок не відповідатиме вимогам конкурсу.

Просимо звернути увагу:
• фінансування в рамках цього конкурсу не надаватимуться прибутковим, комерційним організаціям, політичним партіям, релігійним організаціям і фізичним особам;
• заявки можуть бути підготовлені українською або російською мовами;
• заявки можуть бути надіслані поштою (в одному екземплярі) або електронною поштою;
• заявки, отримані після 30 вересня 2010 року, розглядатися не будуть;
• про результати конкурсу учасники будуть поінформовані письмово;
• рішення конкурсної комісії про переможців конкурсу перегляду не підлягає;
• надіслані на конкурс матеріали не повертаються і не рецензуються.

Проекти слід надсилати за адресою:
Фонд Східна Європа
вул. Червоноармійська, 55, 3 поверх (Бізнес-центр Lucky Net).
м. Київ 03680
З позначкою – Конкурс “Зелена школа – зелена країна”

Або електронною поштою на адресу: oshavarova@eef.org.ua

Контактна особа:
Ольга Шаварова
Спеціаліст з програм
Фонд Східна Європа
(044) 200-3824
oshavarova@eef.org.ua

 

Додаток: Додаткова інформація (24.2 Kб, 18.08.2010)

Круглий стіл від ЧАЕС в рамках фестивалю Золота осінь Славутича 2010

З 17 по 20 вересня 2010 року у місті атомщиків Славутич пройшов 17-й міжнародний фестиваль дитячої творчості, телебачення та преси «Золота осінь Славутича — 2010». Ось уже 17 років цим фестивалем опікуються Володимир Удовиченко — мер міста Славутич, Юрій Недашківський — президент НАЕК «Енергоатом», Ігор Грамоткін — директор ДСП «ЧАЕС» та інші. В рамках цьогорічного фестивалю для юних журналістів представники овіяної міфами і легендами Чорнобильської атомної електростанції провели круглий стіл. Ось декілька зустрічі

 

В столичном зоопарке умерли три пингвина

Об этом сообщила директор зоопарка Светлана Берзина.

«4 сентября у нас пало 3 самца. Пингвины Гумбольдта у нас хронически больны аспергиллезом — инфекционным грибковым заболеванием», — сказала Берзина.

По ее словам, пингвинов, уже больных, привезли в зоопарк в 2004 году.

Всего их завезли 14 особей, из которых осталась одна самка.

По словам Берзиной, данная болезнь фактически не излечима и ветеринары, пока была возможность, поддерживали жизнедеятельность животных.

Возраст погибших пингвинов — около 6-7 лет. Продолжительность жизни в неволе — до 30 лет и более.

Напомним, ранее в Киевском зоопарке от почечной недостаточности умер самец шимпанзе Джонни.

В августе Киевский зоопарк усыпил медведя по кличке Соломон из-за старости.

В киевском зоопарке около 2,5 тысячи животных, в том числе павианы анубис и гамадрил, макаки японский и резус, зеленая и белоносая мартышки, шимпанзе, равнинные гориллы, ночная обезьяна, кошачий лемур.

Зоопарк создан в 1908 году Киевским обществом любителей природы.

Справа Біличанського лісу слухається 2 вересня в апеляційному суді

Телеканал СТБ, реагуючи на прохання активістів, відправив запит на Святошинське лісопаркове господарство й отримав пакет документів, які підтверджують, що землевласником спірних земель є громада Києва, а землекористувачем Святошинське ЛПГ з 1956 року. Ці документи журналісти телеканалу відправили до Генеральної прокуратури України та прокуратури Ірпеня.

Завдяки активним діям коцюбинчан та журналістів у суді буде представник прокуратури Київської області. Хід розгляду справи Генпрокуратурою взято на контроль.

“Генеральною прокуратурою України доручено прокурору Київської області забезпечити участь у розгляді згаданої справи судом апеляційної інстанції, урахувавши при цьому доводи, викладені у Вашому журналістському запиті,” – йдеться у відповіді на журналістський запит телеканалу СТБ за підписом Начальника головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень (Генпрокуратура).

У прокуратурі області підтвердили, що на судовому засіданні 2 вересня буде їхній представник.

“Усе в нас є. Я думаю, проблем не буде з доказовою базою. Суд прийме законне рішення. Прокуратура захищатиме ліс в інтересах держави. Там буде наш найкращий кваліфікований представник,” – заявив Олег Кетов, начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах (прокуратура Київської області).

Коцюбинчани звернулися до народного депутата Ксенії Ляпіної, яка направила відповідне депутатське звернення до Генеральної прокуратури.

“Хочу наголосити, що рішенням № 689/22-5 Коцюбинське селищна рада порушила вимоги частини 2 статті 174 Земельного кодексу України, відповідно до якої рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Враховуючи викладене, відповідно до ст.ст. 16,17 Закону України “Про статус народного депутата України”, надсилаю зазначене колективне звернення Колісник_В.І. та Федорів_І.П. для розгляду, організації всебічного та об’єктивної перевірки викладених у ньому фактів та відповідного прокурорського реагування,” – йдеться у зверненні.

Поки питання вирішується в судах, мешканці Коцюбинського, Києва, Ірпеня, Бучі продовжують збір підписів, щоб надати лісу високий природоохоронний статус Національного парку, щоб жодна місцева влада не змогла в майбутньому роздавати в приватну власність рекреаційний ресурс України.

Головувати у суді 2 вересня буде Суддя Костюк Любов Олександрівна

Святошинский лес. Экологическая катастрофа мирового маштаба

  Обратите внимание на красную линию границы и небольшой островок в вверху карты – это пгт. Коцюбинское вокруг которого все еще киевский лес.

Изначальной целью нашего расследования были огромные свалки мусора на окраине города, которые растут не по дням, а по часам. Расследование мы начали почти с верхней точки района (улица Олевская).

 Новостройка на этой улице очень красиво разрекламирована в Интернете: «Комплекс расположен в тихом зеленом районе по ул. Олевская, 13/50, 15 между улицами Бахмацкой и Корсунской. Из окон дома открывается живописный вид на находящийся рядом сосновый лес». Именно от этой новостройки мы сделали шаг в лес и действительно столкнулись с очень живописной картиной: каждый наш шаг – это новая куча мусора и чем дальше в лес — тем больше мусора. Началось все «культурно» с обычного бытового мусора под ногами. Такое впечатление, что эта территория используется вместо мусорных баков. Идем дальше – кусочек леса, выделенный под гаражи (уже размеченный). Самое интересное то – что в данный момент, пока  тут еще нет гаражей, территория используется очень «грамотно» под свалку строительных отходов. И это все делается не без ведома вышестоящих органов, так как ямки для строительного мусора мастерски вырыты экскаваторами. Их потом даже засыпать не придется. Всё продуманно – всё под контролем 🙂

 Справочная информация:

 Бытовые и строительные отходы, безусловно, оказывают негативное влияние на состояние окружающей среды. Образовывается «свалочный газ», состоящий из метана и диоксида углерода, что приводит к усугублению парникового эффекта и, как следствие, к глобальному потеплению. К тому же, неправильная утилизация отходов и свалочный газ приводят к возникновению пожаров, потушить которые практически невозможно. Свалки могут гореть месяцами, а это вызывает токсичные выделения, попадающие в атмосферу и отравляющие воздух.

P.S. А теперь представьте, что на строительных отходах будут стоять гаражи. А что стоит в гаражах? Что хранится в гаражах? За счет чего ездят машины? И что может, не дай Бог, случиться? Про воздух, которым дышат уважаемые жители близлежащих улиц и говорить нечего – действительно «экологический район»… Пройдя места для гаражей, которые будут построены на строительных отходах, сразу сталкиваемся с новой картиной – стихийная свалка мусора, которая растет с каждым днем не по дням, а по часам. Тут есть всё: одежда на любой вкус и цвет, кровати, шкафчики, шины, ванны, унитазы, строительный мусор и т.д. Проходим свалку и заходим в глубь леса и видим новую картину: тут везде вырыты ямы для мусора и небольшие траншеи с мусором. Проходим еще дальше и упираемся в пгт. Коцюбинское.

Первый вопрос, который возник: «Кому принадлежит эта территория, и кто за неё несёт ответственность?». Мы начали разбираться. 

А ЗЕМЕЛЬКА ТО ЧЬЯ?

 Есть такое понятие, как «граница между населенными пунктами». Мы далеки от мысли называть такие рубежи священными и неприкосновенными. Но то, что перекраивать такие кордоны кому не лень, да еще по своему усмотрению нельзя — общеизвестно. Ведь стоит лишь открыть Земельный кодекс, как сразу прочитаем, что существует особый порядок изменения и установки таких границ. В этих сверхважных делах главное слово обязаны говорить соответствующие высокие властные структуры, а то и сама Верховная Рада Украины. Но что иногда наблюдаем. Самочинно пересмотреть сегодня такую границу — все равно, что на санках со снежной горки съехать. К примеру, рядышком со столицей «живет и здравствует» такой поселок, как Коцюбинское. Тамошние депутаты взяли однажды да и перекроили на сессии границы родной территории, прибавив к своим землям дополнительно 100 гектар. Но вдруг выяснилось, что эти гектары закреплены за Киевом, в частности за Святошинским лесопарковым хозяйством. Вспыхнул громкий скандал. По имеющейся информации власть пгт. Коцюбинское успела раздать уже почти 100 га леса. Как заявил прокурор Киевской области Александр Гардецкий, на территории Киевского региона вообще широко распространена практика принятия органами государственной власти и местного самоуправления незаконных решений и распоряжений о выделении земельных участков.

А ведь власть все знает, все видит. И подмахивает разрешительные бумаги, помогая растаскивать лесные массивы.

Но почему же не остановят это воровство? Почему не отправят дерибанщиков в тюрьму? Здесь мы вынуждены заострить внимание на такой версии. Пока все земельные и лесные ресурсы не будут поделены и «прихватизированы», до тех пор никакого широкого и сверхпринципиального наступления на коррупционеров и латифундистов не будет.

А теперь о документах, на которые опирается Сельсовет Коцюбинского))) Представьте себе умника, который, несмотря на то, что прецедентное право на территории Украины не действует, все равно находит архиважный документ, датированный 1941 годом, причем февралем месяцем, тоесть до объявления войны Гитлером СССР. Как видно из выше приведенной карты и документа, Сельсовет главным козырем распродажи земли приводит именно этот Указ 1941 года о своих законных притязаниях на священный исторический лес в районе Святошино, причем, не указывая названия документа, не подавая копии самого документа и текста этого Указа, хотя это и без того не имеет юридической силы, так как согласно Постановлению того же Верховного совета УССР только от 1956 года Святошинский лес является территорией, принадлежащей городу-герою Киеву. И даже это не столь важно, так как после развенчания культа личности Иосифа Виссарионовича Сталина и его команды СССР давно не жил по тем Указам и актам, которые провозглашал генсек Сталин, а уж Украина и подавно признала все его действия «злочинними»… а тут раз и Сельсовет пгт. Коцюбинское Указ узаконил, и авторитет Сталину вернул, да еще и по его Указам жить начал. Как видим, у нас возникают минигосударства в государстве со своими правилами и Законами, так скоро пгт. Коцюбинское и свои деньги печатать начнет :-).

Хотя, когда на кону светит 50 миллионов долларов можно не только Сталина в законодатели современной Украины привести, но и Цезаря, и даже древних скифов в свидетели позвать. О скандальной ситуации распродажи лесной земли написано много, проведено сотни журналистских расследований, которые Вы можете прочесть в Интернете. Ах да, несмотря на то, что вырубка леса только началась в этом лесу, согласно документам уже улицы есть, люди прописаны, да еще и списки избирателей утверждены, так сказать целый избирательный округ создан – и все это не без ведома Генпрокуратуры, которая тихо ведет свое «расследование», а по неофициальным данным кое-кто из вышестоящих чинов правоохранительных органов сам получил в лесу земельку, вот и молчит и расследование задерживает…

А тем временем в Украине назревает экологическая катастрофа…

 Экологическая катастрофа за 50 миллионов долларов

Распродав более 500 участков земли в священном многовековом лесу, председатель Сельского совета пгт. Коцюбинское Вадим Садовский поделился барышом с крышующей его властью, наварив за год на афере с землей больше, чем Бил Гейтс на своих компьютерных программах. Теперь только осталось расчленить лес дорогами и построить коттеджный район пгт. Коцюбинское. А что будет дальше, уже никого не интересует, ведь за такие деньги можно построить «родину» и на Кубе, и в Париже, да где угодно. Да и желание дышать свежим воздухом и слушать пение птиц, да еще и находится неподалеку от столицы у купивших эту землю понятно, но мегаполис диктует свои законы. Зелёные зоны исчезают, дорожное полотно расширяется, где парковку или гипермаркет построят, где новое коттеджный городок на заповедных лугах вырастет, легких у планеты все меньше, а бетона все больше. Единственный выход для любителей зелёных кущ — перебраться жить поближе к природе, а вот природы все меньше, значит нужно захватить то, что осталось. Хотя застройку можно расширять и за счет пригородов — для чего уничтожать зеленые островки в городе и около него? Отсутствие зелени ведет к уменьшению кислорода в воздухе, а значит, многие люди с хроническими заболеваниями дыхательных путей не смогут жить в городской среде, и ВЫНУЖДЕНЫ будут уехать или… А главное вырубают хорошие деревья, а садят сморчки, которые быстро умирают, ведь поливом и удобрением в городе и в его границах уже никто давно не занимается. Прошли те благословенные времена, когда усилиями хозяев дач, находящихся на окраинах Киева увлажнялось шоссе, поддерживались в чистоте трамвайные остановки, поливались газоны, убиралась парковая зона, высаживались деревья. Не забывали дачники и про пополнение казны города — ловить рыбу в озёрах разрешалось только тем, кто заплатил 40 копеек, теперь тоже это все платно, вот только деньги в казну не попадают, оседая в карманах «нужных людей». А знаете что самое интересное? Ведь естественный прирост населения не нуждается в такой громадной застройке города, в массовой застройке лесов и прочего, ведь если посчитать население, разделить на площадь государства – получается удивительная картина, земли и места всем хоть отбавляй, но…. А города? Почему они перестали быть цветущими и зелеными, куда исчезли легендарные каштаны Киева? Сейчас, конечно, город не может себе этого позволить, я про зелень, слишком дорого. Вот и живем в нищете, пыли и грязи как крысы, подыхая от жары и выхлопов.

 Это лишь вершина айсберга, а вот и ее основание.

Существуют официальные акты обследования лесных кварталов, примыкающих к поселку Коцюбинское. Его составили ведущие научные сотрудники Института ботаники имени Н. Холодного НАН Украины, доктора биологических наук Павел Устименко и Дмитрий Дубина. Они пришли к выводу, что данный зеленый массив относится к первой группе лесов в категории «санитарно-гигиенические и оздоровительные», и имеет определенную научную ценность. Здесь растут сосны, дубы, в том числе вековые, акация, клен…

Лесная экосистема Святошинского леса, несмотря на свою уже многовековую историю продолжает накапливать в себе органическое вещество и выделять в атмосферу кислород в течение очень длительного времени даже после того, как объем древесины в живых деревьях у некоторых перестал увеличиваться. Важнейшим компонентом такого рода леса, в котором накапливается органическое вещество, является лесная почва. Поскольку большая часть органического вещества почвы приходится на более или менее устойчивые соединения, срок разложения которых исчисляется столетиями и даже тысячелетиями, в этом компоненте лесной экосистемы равновесие достигается за очень длительный срок. Большинство наших лесов, даже в относительно малонаселенных и диких районах страны, находится на относительно ранних стадиях восстановления после различных крупномасштабных нарушений — пожаров, сельскохозяйственных расчисток, вырубок (в подавляющем большинстве случаев срок давности этих нарушений не превышает первых нескольких столетий). А значит – в большинстве лесов еще далеко не достигнуто то равновесное состояние, при котором количество запасаемого всеми компонентами экосистемы (в том числе и почвой, подстилкой, мертвой древесиной) связанного углерода эквивалентно количеству выделяемого всей экосистемой углекислого газа. Потому подавляющее большинство наших лесов – в том числе и Святошинский лес – остается «легкими планеты», то есть продолжает накапливать в своем составе связанный углерод и обогащать атмосферу Земли кислородом.

Есть, кстати, лесные экосистемы, которые не достигают баланса между поглощением и выделением углекислого газа практически никогда, продолжая век за веком накапливать большие количества мертвого органического вещества. Это — лесные болота, в почве которых разложению мертвого органического вещества препятствует высокая влажность и (как следствие) нехватка кислорода. В таких болотных почвах мертвое органическое вещество (торф) накапливается слой за слоем, год за годом, постепенно образуя все более и более толстый слой. Мощность (толщина) этого торфяного слоя может достигать нескольких метров — обычно до 3-5, в отдельных случаях до десяти. В Святошинском лесу, который на сегодняшний день подлежит в результате тотальной распродажи уничтожению находится уникальное болото – Романовское болото протяженностью 30 га. – это памятник природы, охраняемый законом Украины. Это место произрастания около 100 видов растений, многие из которых занесены в Красную книгу.

– Водоем и так пересыхает – сокрушается Владимир Михайлюк, замначальника отдела по контролю за биоресурсами в городском управлении экологии. – Сказывается жизнедеятельность человека. А ведь еще недавно там бобры водились, а они очень важны, своими плотинами они повышали уровень воды. Вырубят лес – от заповедного болота ничего не останется.

Торфяные залежи Романовского болота достигают 3,75 метра, этот торф накапливается тысячелетиями, связывая углекислый газ и выделяя в атмосферу кислород. Запасенный в нем связанный углерод остается таковым до тех пор, пока болото не будет осушено и не создадутся условия для доступа кислорода во внутренние части торфяной залежи. После этого начнется обратный процесс – мощный выброс углекислого газа в атмосферу за счет разложения торфа, особенно усиливающийся в случае торфяных пожаров, нередких на осушенных торфяниках. Из легких планеты, осушенные болотные леса, особенно те из них, которые растут на мощных торфяных залежах, превращаются в нечто противоположное – мощный источник углекислого газа и потребитель кислорода. Это бомба замедленного действия, интересно, готовы ли к этому действию те, кто строя свое «гнездо» вырубает лес? Ведь лес – это не просто место для пикников жителей близлежащего населенного пункта, лес – это целая экосистема, которая держит под контролем много скрытых сил планеты.

 Вместо послесловия

Кроме продажи земли и навара на ней, местные делки и лес в ход пускают, ведь вековой лес, состоящий из различных пород, сегодня на рынке дорого ценится – таким образом, зарабатывается дополнительные десятки миллионов долларов.

К примеру, простые дрова для топки каминов ценятся не меньше 270 грн. за кубометр, брус строительный от 1900 грн./м.куб. при длине 4,5м., еще есть лес кругляк, часто используемый для постройки домов и прочего – тоже хорошие деньги… Вот и считайте

ПРОЕКТ «СПАСЕМ УКРАИНУ – СПАСЕМ ПЛАНЕТУ!»

На сегодняшний день в Украине очень много экологических нарушений. Они почти везде, только не всегда мы, погруженные в мысли и проблемы можем их заметить. Проходим мимо, а вокруг, как говориться в одной из пословиц – хоть трава не расти. Эта пословица сюда подходит как нельзя лучше, а вы не задумывались о том, когда в последний раз в Украине видели чистый без бумажек и бутылок парк, чистую окраину леса, чистый берег реки? Мы научились абстрагироваться от  всей этой грязи как будто бы ее нет, приходить на берег речки и ложиться загорать между свалками мусора. Разве сложно закрыть глаза, или постараться этого всего не замечать :) А может лучше постараться это все изменить? Знаю что многим этот вопрос покажется странным и реакция будет разной: «пусть дворник убирает ему за это деньги платят» или «что я как дурак один буду тут все убирать» и т.д. Да, один в поле не воин — это правда, но есть еще одна пословица: «один начнет – другие подтянутся». Не нужно ждать у моря погоды нужно начинать уже и прямо сейчас ведь не бывает неразрешимых ситуаций главное начать думать, как их решать.
Сегодня, 2 августа 2010 года, Молодежный журнал «СТЕНА» при поддержке СМИ, сайтов гражданской журналистики и абсолютно всех желающих начинает новый социальный проект: «СПАСЕМ УКРАИНУ – СПАСЕМ ПЛАНЕТУ!».
Цель проекта — гражданский контроль за экологической ситуацией в Украине. Мы против вырубки деревьев, осушения водоемов, загрязнения парков и заповедников Украины. Мы будем это контролировать!
Мы не одни! Молодежный журнал «СТЕНА» и его партнеры СМИ (список огласим позже), независимые журналисты и фотографы, блогеры, общественные организации, интернет-сайты  и абсолютно все желающие принимают участие в проекте. Вместе мы сила!

А теперь по сути – о том как будет работать этот проект:

1. ФИКСИРОВАНИЕ НАРУШЕНИЯ. Зафиксировать нарушение может как профессиональный журналист и фотограф так и обычный житель либо гость Украины. Для того чтобы зафиксировать нарушение необходимо провести фото либо видео-съемку нарушения. Например, у вас возле дома находиться парк, который не убирается и просто заполнен мусором, вы хотите помочь городу, парку и придать этой ситуации гласности, подключить средства массовой информации и других неравнодушных людей. Вы хотите не жаловаться, а действовать! Ваши действия – сфотографируйте либо снимите на видео все нарушения чтобы любой не вовлеченный в ситуацию человек мог понять в чем дело. Опишите в виде статьи эти нарушения. Разместите на Форуме творческих людей в рубрике «СПАСЕМ УКРАИНУ – СПАСЕМ ПЛАНЕТУ!»

2. ОФИЦИАЛЬНЫЕ ЗАПРОСЫ. Молодежный журнал «СТЕНА» и его партнеры СМИ как средства массовой информации имеют право делать официальные запросы и официально разбираться в ситуации. Официально обращаться к чиновникам, которые несут ответственность за данный объект. При необходимости будут проведены журналистские расследования. Поданная Вами информация (проверенная нами) будет размещена также на сайтах наших партнеров. Давайте вместе разбираться в причинах, давайте вместе искать выход из создавшейся ситуации, давайте вместе действовать! Наше будущее в наших руках, будущее планеты зависит от каждого из нас!

3. СДЕЛАТЬ ВСЕ ВОЗМОЖНОЕ.
Да, конечно, отношение чиновника к данной ситуации имеет очень большое значение. Но это не главное. Главное это люди, которые создают эти все нарушения. Ведь чисто не там где убирают, а там где не сорят! Люди должны воспитывать свою внутреннюю культуру: не сорить; убирать мусор за собой и не просто убрать его в кулечек и оставлять на месте пикника, а выкидывать его в мусорный бак, потому что добрый дядя дворник может и не прийти; убирать мусор не только за собой но и по возможности за другими, ведь несложно поднять бутылку и выкинуть ее в мусорный бак и т.д. В свою очередь молодежный журнал «СТЕНА» будет проводить субботники, в которых смогут принять участие все желающие. Главное желание ;) !

В данном случае нам не нужен PR молодежного журнала «Стена» и того, что мы делаем. Для нас главное пробудить в людях совесть и желание помочь родной земле. Для нас главное – чистота нашей страны!

Приглашаем к сотрудничеству всех заинтересованных лиц, присылайте Ваши отзывы и предложения мы с удовольствием с ними ознакомимся.

Приглашаем к сотрудничеству СМИ, независимых журналистов, фотографов, блогеров, общественные организации и просто неравнодушных людей.
По всем вопросам пишите stena@meta.ua тема: «СПАСЕМ УКРАИНУ»

Спасем Украину и нашу планету вместе! Планета нуждается в каждом из нас!

Народ категорично проти приватизації лісів

Дослідження проводилося у рамках програми «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Ѓвропейської політики добросусідства та Росії» (ENPI-FLEG). Україна є одною із шести країн-учасниць ENPI-FLEG. Програма націлена на зменшення обсягів незаконних рубок та покращання управління в лісовому секторі, створення надійних (у т.ч. електронних) систем сертифікації легальної лісопродукції, покращання доступу населення та малого бізнесу до лісових ресурсів тощо. З огляду на заплановану найближчим часом жорстку заборону ввезення у країни ЃС незаконної  лісопродукції, Ѓвросоюз надав шість мільйонів доларів на фінансування цієї трирічної програми, довіривши її виконання таким авторитетним міжнародним організаціям як Світовий банк (WB), Міжнародний союз охорони природи (IUCN) та Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF).

Організатори опитування у Карпатах вивчали ставлення громадської думки до таких питань як загальна оцінка стану лісу у своїй місцевості; обсяг рубки лісу та роль лісозаготівлі в місцевій економіці; використання деревини у домашньому господарстві місцевого населення; незаконна заготівля лісу та продаж краденої деревини; ставлення до існуючої системи ведення лісового господарства.

Загалом існуючу систему ведення лісового господарства, лісозаготівель і реалізації деревини у адміністративному районі свого проживання учасники опитування оцінюють доволі негативно. Зокрема, більше третини респондентів дотримується тієї точку зору, що система має низку серйозних недоліків, які слід усунути. Приблизно така ж кількість учасників опитування вважає, що система в цілому погано працює і вимагає серйозної зміни. Серед трьох адміністративних районів, де проходило опитування, найбільш позитивно оцінюють існуючу систему господарювання у лісовому секторі мешканці Богородчанського району, а найгірше – жителі Сколівського району.

Для змін на краще у веденні лісового господарства, лісозаготівель і реалізації деревини більше половини респондентів пропонує посилити відповідальність за незаконні рубки. Натомість менше всього учасники опитування підтримують такий захід як приватизація лісів і передача їх приватним особам. Привертає особливу увагу переважання кількості прихильників посилення повноважень лісової охорони шляхом внесення відповідних змін до законодавства над тими, хто підтримує ідею створення окремої служби контролю над лісниками, позбавивши їх повноважень охорони лісу.

Очистити Мексиканську затоку від нафти допоможуть бактерії

Концерн ВР заснував на своєму сайті в Інтернеті спеціальний форум, на якому всі охочі, — від університетів і промислових фірм до приватних осіб — можуть викласти свої рецепти з порятунку Мексиканської затоки. На сьогоднішній день поступило вже більше 25 тис. пропозицій. Деякі з них концерн ВР має намір навіть запровадити в життя, оскільки його власні ідеї — установка сталевого ковпака над підводним нафтовим фонтаном або використання спеціального цементуючого бурового розчину для закупорювання аварійної свердловини — успіху не принесли.

Серед пропозицій є і такі екзотичні, як ідея заткнути свердловину на дні моря вибухом атомної бомби. При цьому зупинити виток нафти в морі — лише одна частина завдання. Адже щось треба робити з тією нафтою, що вже витекла, а це десятки тисяч тонн.

Найперспективнішою, і в той же час самої спірною, є ідея використання для біологічного розкладання нафти спеціальних штамів бактерій. Спочатку ці мікроорганізми сприймалися як якийсь курйоз — бактерії, що харчуються не білками, а стеарином свічки, парафіном, відзначають учені. Тобто рушійною силою самоочищення природи, її регенерації є бактерії. Одже, їх можна цілеспрямовано розводити і використовувати в потрібний час в потрібному місці. Декілька учених навіть висунули ідею доставляти в Мексиканську затоку відповідні бактерійні культури цистернами. Проте цю ідею все ж таки відкинули. По-перше — дуже дорого. А по-друге — незрозуміло, які саме бактерії оптимально підходять для вирішення завдання.

Разом з тим, багато експертів вважають, що оптимальний спосіб боротьби з нафтовою напастю — це не втручатися в природні процеси, що довели свою ефективність впродовж багатьох мільйонів років.

Нагадаємо, що Федеральна влада США пред’явить компанії BP перший рахунок у розмірі 69 мільйонів доларів за збитки, заподіяні аварією на керованій BP нафтовій платформі у Мексиканській затоці.

У поширеному 14 червня прес-релізі, British Petroleum оцінює збиток від аварії в 1,6 мільярда доларів США за даними на середину червня. У цю суму входить вартість герметизації свердловини, усунення наслідків розливу нафти, компенсації прибережним державам і виплати по позовах.

 

Калуш і його солі.

Після добування калійних руд Калуш отримав виробітки трьох шахт — «Калуш», «Голинь» і «Ново-Голинь». Це означає, що над виробленими територіями шахт відбувається просідання ґрунту, яке супроводжується підтопленням та затопленням поверхонь.

У західних країнах усі шахтні виробітки, в тому числі калійних руд, заповнюються твердою речовиною. А в колишньому Радянському Союзі в 1970-х роках було застосовано технологію затоплення їх розсолами. Проте в такий спосіб велетенську бочку з порохом не знешкодили. Нині вона зловісно дає про себе знати. Бо навіть над залитими рудниками просідає ґрунт і провалюється земна поверхня. На території шахтних полів уже утворилося 15 вирв у вигляді депресивних лійок і може бути ще більше.

«У зоні шахтних виробіток розміщено близько 100 промислових об’єктів та 1145 житлових будинків у межах міста Калуша та мікрорайону Хотінь, сіл Кропивник і Сівка-Калуська, в яких проживає загалом понад п’ять тисяч осіб», — б’ють на сполох у зверненні до президента, Кабінету міністрів, Ради національної безпеки та оборони, Міністерства охорони навколишнього природного середовища депутати Івано-Франківської обласної ради. З ними солідарні міські обранці Калуша. І вони не перебільшують. Бо провали вже з’являються на кількох вулицях Калуша та довколишніх сіл. Терміновому відселенню підлягають мешканці 13 індивідуальних будинків міста.

Дочірнє підприємство «Калійний завод», який входить до складу ВАТ «Оріана», припинив роботу ще 1996 року. Коли завод працював, то розсоли з хвостосховищ шахти «Ново-Голинь» відбирали й використовували для виробничих потреб. Замість соляного розчину у водойму скидали густі глиняні маси. Під дією сонця й вітру вони тверднули. Для проведення рекультивації хвостосховища було достатньо насипати шар грунту. Так і сталося. На сьогодні проведено лише гірничотехнічну рекультивацію хвостосховища №1. На біологічну забракнуло коштів.

А хвостосховище №2 стало однією з найсерйозніших небезпек Калуша. Внаслідок перевищення накопичення опадів над випаровуванням води воно переповнене розсолами. Лежачий калійний завод змушений щороку нарощувати дамбу. Але, незважаючи на це, гребінь дамби подекуди перевищує рівень соляних розчинів усього-на-всього на 35—40 см при допустимій проектній позначці — 1,5 м. І тому будь-коли можливі прориви дамби. За інформацією інституту ПДП «Спецгеологорозвідка», виявлено ряд потенційно небезпечних зон, у центрі дамби зафіксовано три канали фільтрації розсолів.

Для зменшення рівня соляних розчинів у хвостосховищі №2 розсіл закачується у виробітки рудника «Ново-Голинь». Але в ньому залишилося лише 600 тисяч кубометрів пустот. Далі розсоли дівати нікуди. Зруйнування дамби хвостосховища й витікання більше двох мільйонів кубометрів розсолів може призвести не тільки до пошкодження прилеглих промислових об’єктів, таких як, наприклад, залізнична станція ЗАТ «Лукор», підприємства «Вінісін», «Синтра» тощо, а й забруднення через притоку — річку Сівку — Дністра. А це — екологічна катастрофа міжнародного масштабу. По гіркий досвід далеко йти не треба: 1983 року стався прорив дамби хвостосховища одного з сірчаних рудників у Стебнику Львівської області. В річкову мережу витекло майже 5 млн. м3 розсолу сірки. Дністер був засолений аж до впадіння в лиман.

Не менша загроза таїться в Домбровському кар’єрі, де вперше у світовій практиці почали видобували калійні солі відкритим методом. У цьому був резон: поклади залягали на невеликих глибинах — 50—60 метрів, і ось вона — низька собівартість. Невидобуті запаси калійної породи в кар’єрі нині становлять 32 млн. м3. Однак завод не працює, солевидобуток зупинено. Залишений котлован, по суті, самозатоплюється. Уже нагромадилося 6 млн. м3 розсолів.

— Під час торішньої повені перемичку між північною та відпрацьованою південною частинами кар’єру змили атмосферні опади, і рівень води в них вирівнявся, — запевняє заступник міського голови Калуша з питань будівництва, архітектури та земельних відносин Василь Петрів, який займається питаннями охорони довкілля. — Водонасосна станція, що мала б відкачувати солоні води, не працює. На сьогодні ареал засолення водоносних горизонтів міста розширився до 930 гектарів, він рухається у бік міського водозабору питної води, створюючи особливо загрозливу ситуацію. Інтенсивний розвиток процесів соляного карсту призвів до того, що 50-метрова відстань між кар’єром і річкою Сівкою рік у рік звужується. Якщо ж станеться прорив річки в кар’єр, то це, з одного боку, перекреслить надію на відновлення видобутку калійної руди, а з іншого — соляна вода потече до Дністра. А ця річка дає воду не лише Україні…

Сигнали біди пролунали ще раніше. Результати аналізів проб води з криниць жителів вулиці Долинської міста Калуша, відібраних працівниками райсанепідемстанції ще 2004 року, свідчать, що вміст хлоридів у 4—6 разів, а сухого залишку — у 3,4—4,4 разу перевищує гранично допустимі концентрації. Через два роки по тому в дренажних каналах села Пійло Калуського району з’явилися солі. До криниць місцевих мешканців прибула вода, у 2,3 — 6,4 разу перенасичена хлоридами.

Тривогу вселяє й одна з відпрацьованих шахт рудника «Калуш» — Хотинське поле, яка залишається порожньою. Від неї до гірської річки Лімниці — декілька десятків метрів.

— Якщо Лімниця, для якої характерно змінювати русло, наблизиться до шахти, то ніхто не виключає прориву річки в шахтний виробіток. Результат передбачити неважко: частина міста залишиться без питної води, бо водна артерія буде засоленою, — не виключає найгіршого варіанту голов­ний державний санітарний лікар Калуського району Богдан Пеленичка.

Проект Інституту гірничо-хімічної промисловості, розроблений на замовлення міської ради, передбачає мокру консервацію Домбровського кар’єру. Мета — захист водоносних горизонтів від засолення. Ізоляція кар’єру полягає в обкопуванні його глибоким каналом, захисті стінок каналу плівкою, заповненні самої траншеї гіпсоглиняною сумішшю, так званою пульпою. Потрібно укріпити й русло річки Сівки неподалік каналу. Але цей проект надто дорогий — оцінюється в майже три мільярди гривень.

У Калуші було калійне виробництво союзного значення. Немає колишньої наддержави — СРСР. Але нюанс у тому, що й від ВАТ «Оріана», створеного у грудні 1995 року, з передачею йому калійного заводу, теж залишилася тільки вивіска. Наприкінці 2000 року на базі майнового комплексу товариства засноване ЗАТ «Лукор». Далі народжувалися інші господарські структури. Калійний завод до жодної з них не увійшов. Далеко не заводського масштабу екологічні проблеми опинилися «відрізаними» від новостворених виробництв. І лягли важким тягарем на плечі Калуша.

Зрозуміло, що місто з масштабною екологічною бідою само не впорається. Центральні органи влади в цьому переконувати не потрібно. Суть проблеми вони розуміють. Але якщо й намагаються послабити її, то непродуманими рішеннями, які конфліктують між собою. Ще 2002 року було розроблено програму розвитку виробництва калійних добрив в Україні на 2003—2007 роки, що ставила за мету вдихнути друге життя в калійний завод у Калуші й заодно провести комплекс природоохоронних робіт у зоні діяльності заводу. Але з передбачених програмою 55,2 млн. грн. було не додано 35,3 млн. Кабінет міністрів затверджував план заходів з ліквідації екологічних наслідків діяльності калійного заводу на 2003—2012 роки. Проте й цей документ не підкріплений фінансово. Бо з виділених 21,9 млн. грн. держбюджетних коштів на сьогодні надійшло трохи більше 12 млн. З екологічними бідами калушців у різний час знайомилися президент, прем’єр-міністри та міністри, голова Фонду держмайна. Після візитів на-гора видавалися рішення, котрі не виконувалися.

Торік Калуська міська рада пропонувала Верховній Раді виділити хоча б із резервного фонду держбюджету 20 млн. грн. на найважливіші природоохоронні заходи — відселення мешканців із зони просідання, захист водозаборів міста від засолення, ліквідацію руйнування дамби хвостосховища №2 та ліквідацію прориву річки Сівки в Домбровський кар’єр. Питання було розглянуте на засіданні комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, підготовлено проект відповідної постанови. Результат банальний: комітет із невідомих причин не вніс цей документ на розгляд сесії.

Інший випадок — наприкінці березня ц.р. на засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій розглядалося питання екологічної безпеки в зоні діяльності калійного заводу в Калуші. Представників міської влади не вважали за потрібне запросити на нього. І, знову ж таки, міністерствам було дано доручення, які ні до чого не зобов’язують.

— Ми пропонуємо негайно вивести ДП «Калійний завод» із підпорядкування ВАТ «Оріана» і створити на його базі державне підприємство. Бо обов’язок державних органів — фінансувати підприємство дер­жавної форми власності, а не приватної, — окреслює програму-мінімум заступник міського голови Василь Петрів.

Тим часом екологічна ситуація в місті та приміській зоні стає напруженішою й потребує якнайшвидшого реагування.

 

Роман Якель, Дзеркало тижня № 29 (757) 8 — 14 серпня 2009 р.